Українська міграція до Польщі останнім часом стала однією з найпомітніших тем двосторонніх відносин. Усе більше українців у пошуках праці за кордоном звертає увагу на західну сусідку – Польщу, яка є близькою географічно, культурно і куди найлегше зробити візу.
З якими проблемами стикаються українські трудові мігранти у Польщі? Якими є тенденції на польському ринку праці? Чи українці забирають у поляків робочі місця? На ці та інші питання в інтерв’ю власному кореспондентові Укрінформу відповів директор польської компанії з працевлаштування іноземців EastWestLink Анджей Коркус.
НА ПОЛЬСЬКОМУ РИНКУ ПРАЦІ – ГІГАНТСЬКИЙ ПОПИТ НА ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ
– Пане директоре, скільки українських мігрантів зараз перебуває в Польщі?
– Думаю, що близько мільйона осіб. Торік, у піковий період, наприкінці літа – на початку осені одночасно було понад мільйон осіб.
– Українським працівникам в останні роки було нелегко в Польщі. Дуже часто зустрічалися випадки обману, наприклад недоплати зарплат чи жахливі умови проживання.
– Ці зловживання насправді “вичистили” ринок. Зараз на ринку праці гігантський попит на працівників. Тож, якщо вони стикаються з поганим ставленням працедавця чи отримують зарплату нижчу за обіцяну, то просто йдуть до іншого працедавця. Пропозицій праці настільки багато, що є з чого обирати. Лише на будівельному ринку Польщі зараз є 100 тис. вакансій, про які повідомляють представники цього бізнесу. І це не PR, а реальність. Найбільші польські будівельні компанії не беруть участь у невеликих тендерах, оскільки вони побоюються, що не зможуть реалізувати інвестиції через нестачу робітників.
– Якщо підсумувати за всіма секторами польської економіки, то яким є попит в Польщі на іноземного працівника?
– Складно сказати. Зараз спостерігається сповільнення у працевлаштуванні в сезонних секторах, наприклад аграрному. Але ще весна, а коли прийде літній сезон, то прогнозую, що польській економіці знову не вистачатиме 300 тис. працівників.
Ці люди могли б приїхати з України, Білорусі, Молдови, можливо, і з більш віддалених від Польщі країн. Однак, створена польська система із залучення міграції не настільки ефективна, аби обслужити весь попит на ринку праці.
-З якими проблемами стикаються українські трудові мігранти після приїзду до Польщі?
– Перша й основна проблема – це мовний бар’єр. З кожним днем усе більше українців приїжджає до Польщі з центральної та східної України, де вони часто навіть не розмовляють українською. Відтак, їм ще складніше зрозуміти польську мову, ніж жителям західної України. Через незнання мови вони мають проблеми з адаптацією у праці, спілкуванні з польськими працівниками. Хороша кон’юнктура на польському ринку праці призвела до того, що іноземців працевлаштовують підприємці, які не підготувалися до цього. Відтак, трапляються випадки нетолерантного ставлення до іноземців тощо.
Приїзд мігрантів розв’язує проблеми на ринку праці. Якщо працівників мало, то працедавці повинні краще подбати про них. Усе просто: якщо працедавець не забезпечує належних умов, то в нього буде менше працівників, що відбиватиметься на виробництві. Тому, зараз кожний працедавець докладає зусиль, аби краще адаптувати іноземця до праці, часто використовуючи досвід спеціалізованих агенцій, такої як наша.
– Як ваша компанія допомагає подолати ці труднощі?
– Ми є буфером між працівником і працедавцем: забезпечуємо робітників житлом, навчаємо їх, пояснюємо суть роботи на початку праці, ставимо бригадирів, які координують процес адаптації працівників. Іншими словами, ми забезпечуємо іноземцям “м’яку посадку”. Мета роботи нашої фірми спрямована на нівелюванні бар’єрів між польським працедавцем й іноземцем-мігрантом.
Автовокзал у Варшаві є найбільшим хабом, куди приїжджають усі іноземці, зокрема, й українці. У нас там операційний центр, де ми збираємо іноземців, пояснюємо їм вимоги польських працедавців, навчаємо їх правил безпеки при праці, а також розповідаємо про базові речі: як користуватися засобами комунікації в Польщі, де найближчі магазини, роздаємо невеликі словники з основними фразами, створюємо їм банківські рахунки, закуповуємо сім-карти тощо. З нами співпрацюють ряд професійно-технічних шкіл, і наші працівники можуть там безкоштовно навчатися. У цих школах є також базові курси польської мови. Тобто ми хочемо, аби ці люди почувалися в Польщі якомога краще.
УКРАЇНЦІ В ПОЛЬЩІ – НЕ БІЖЕНЦІ, А ТРУДОВІ МІГРАНТИ
– На початку цього року в Польщі набув чинності новий закон про іноземців. На вашу думку, він ускладнює українцям приїзд і працевлаштування у Польщі, чи навпаки?
– Закон насамперед ускладнив роботу нам, оскільки він накладає ряд додаткових обов’язків, які повинні виконати регіональні відділи праці, а також і ми – працедавці. Зокрема, відділи праці мають виконати значно більший обсяг роботи щодо реєстрації заяви про намір працевлаштування іноземця, і це, на жаль, призвело до значно довшого періоду очікування. Ця система є недопрацьованою: там є якісь помилки, ми часто не можемо зареєструвати тих заяв. Але думаю, що зараз триває перехідний період і згодом все якось стабілізується. Натомість, у довгостроковій перспективі цей закон допоможе краще контролювати міграцію, краще оцінити, скільки отримано заяв про намір працевлаштування іноземців, скільки з них працює по цих заявах і як довго працюють.
Я сподіваюся, що регіональні відділи праці розширяться, оскільки їхня ефективніша робота – в інтересах Польщі. За заяву про намір працевлаштування іноземця працедавець платить 30 злотих (понад 220 грн). На цій підставі приїжджає працівник, який щомісяця генерує прибутки у вигляді сплати податків до польського бюджету у сумі близько 1 тис. злотих (понад 7 тис. грн), вже не кажучи про сплату ПДВ підприємством, яке працевлаштовує іноземця.
– Не можемо уникнути й політичних питань. Часто польські політики у публічному просторі називали українських мігрантів “біженцями”. Як ви до цього ставитеся?
– Часом до нас приїжджають люди з окупованих територій на сході України і ми їх працевлаштовуємо. Тільки вони не реєструються як біженці. Для них найпростішою формою потрапити до Польщі є отримання візи на працю і приїзд сюди на основі заяви. Без сумніву, ми не маємо мільйона біженців, а люди з цих регіонів приїхали сюди за “здоровою” моделлю – не просити опіки, а працювати.
– Що польська держава могла б ще зробити, аби спростити українським трудовим мігрантам приїзд до Польщі?
– Загалом, процедури, які діють у Польщі, є непоганими. Уся структура є нормальною, але потрібно більше персоналу у відділах праці. Вони мають настільки багато роботи, що не можуть ефективно й швидко обслуговувати документацію по такій значній кількості мігрантів. А це ж найкраща інвестиція, оскільки працівники платять податки, соціальні відрахування, а додатково генерують польський ВВП. А для того, щоб поборотися за найкращих працівників з-за кордону, потрібно створити спеціальні шляхи легалізації для IT-сфери, інженерів, слюсарів, тобто працівників спеціальностей, щодо яких конкурує увесь світ.
– “Українці забирають у поляків місця праці”, або “українці знижують полякам зарплати” – це часто можна почути в Польщі, навіть із вуст політиків. Як ви це прокоментуєте?
– На це питання краще відповісти цифрами. До Польщі торік приїжджало загалом до двох мільйонів українців. У цей період рівень безробіття у країні зростав чи знижувався?
– Знижувався..
– Так, зараз у Польщі він є рекордно низьким. Українці нині рятують польський ринок праці, рятують польські виробництва, і я переконаний, що без цього мільйона працюючих мігрантів ми не досягнули б такого економічного зростання. Потрібно собі чітко сказати: Польща стала розвинутою країною, а міграція є частиною кожного розвинутого ринку праці.
В ЄВРОПІ ЗРОСТАТИМЕ КОНКУРЕНЦІЯ ЗА ЗАЛУЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ
– Якими є подальші перспективи польського ринку праці для іноземців?
– Добра кон’юнктура на польському ринку праці триватиме ще три-чотири роки, коли працевлаштування зростатиме. Зараз викликом є те, щоб трудові мігранти з-за кордону залишалися в Польщі, навчалися, просувалися по роботі, купували тут помешкання, аби Польща ставала більш приязною для іммігрантів. Думаю, що це питання часу, коли інші країни нашого регіону, які є багатшими за Польщу, відкриються для мігрантів з України. Зараз Чехія відкриває свій ринок праці, німецький ринок також має 1,5 млн вакантних місць праці, і можливо вони також робитимуть якісь спрощення для іноземців.
– Ви згадали про Німеччину. Наскільки обгрунтованим є побоювання в Польщі, що, коли більш розвинуті країни відкриють свою ринки праці, то українці масово поїдуть туди?
– У Польщі мінімальна зарплата становить 400 євро, а в Німеччині – 1,5 тис. євро. Зрозуміло, якщо українці отримують доступ до німецького ринку праці, то вони туди поїдуть.
– І це є викликом для польських рекрутингових компаній?
– Ми також зможемо забезпечувати працівниками і німецький ринок праці. Але, звичайно, всі не виїдуть із Польщі. Для тих, хто вивчить польську мову і матиме змогу отримувати вищі заробітки, виїзд до Німеччини не матиме сенсу. Якщо така особа зароблятиме в Польщі 1,2 тис. євро, а в Німеччині – 1,5 тис. євро, але тут вона займатиме якусь важливу посаду, а в Німеччині виконуватиме важку фізичну працю, то звичайно ж вона обере Польщу. Питання також у масштабах – частина виїде, але більшість усе ж залишиться в Польщі.
Джерело: Укрінформ
