Уже через кілька днів після оголошення першого локдауну в Польщі лист до прем’єр-міністра Матеуша Моравецького написав Усепольський альянс профспілок фермерів та сільськогосподарських організацій. “Вимагаємо якомога швидше надати дозвіл працівникам з України залишитися”, — наголошувала організація в першому реченні листа.
У березні минулого року розпочинався сезон сільськогосподарських робіт, і не можна було зволікати з рішеннями.
Польський уряд дослухався до заклику аграріїв, вже навесні і влітку 2020 року максимально розширивши можливості в’їзду для працівників з України.
Нестача сезонних працівників з України була настільки нагальною, що цю справу в червні 2020 року порушив тодішній міністр сільського господарства Польщі Ян Кшиштоф Ардановський: він ініціював зустріч з послом України в Польщі Андрієм Дещицею, щоб озвучити нагальну потребу польських фермерів у сезонних працівниках з України.
“Для нас важливо, щоб громадяни України охоче приїжджали працювати у польський аграрний сектор, тому що попит на мігрантів на цьому ринку дійсно високий”, — наголосив польський міністр.
“Якби не українські працівники, сектор збанкрутував би”
Польща є одним із сільськогосподарських гігантів ЄС, зокрема, вона є лідером на європейському ринку у птахівництві, виробництві фруктів та грибів. Аж 80% польської яловичини, 45% птиці та 30% молочних продуктів успішно продаються за кордон. У 2018 році вартість експорту агропродовольчих товарів з Польщі склала майже 30 млрд євро (для порівняння: в Україні у 2018 році вартість сільськогосподарського експорту склала 15,8 млрд євро).
За даними дослідження Національного банку Польщі, вже в 2016 році половина фермерських господарств країни працевлаштовувала громадян України. Передусім ішлося про догляд за рослинами, збір та сортування врожаю.
Громадяни України були значною групою працівників виробництв з переробки аграрної продукції.Упродовж наступних п’яти років значення трудових мігрантів для польського сільського господарства лише зростало.
“Якби не українські працівники, у тому числі сезонні, польський аграрний сектор просто збанкрутував би. Сезонні роботи вимагають постійної уваги й хисту. Польські працедавці на селі дуже цінують українців”, — підкреслює Марія Кузенко, експертка EWL Group.
Однак для безперебійного сезонного працевлаштування трудових мігрантів в аграрному секторі потрібні були відкриті кордони.
Парадоксально, але саме пандемія і закриття кордонів підкреслили вагу робітників з України в Польщі. У липні минулого року Департамент статистики Нацбанку Польщі опублікував дані, згідно з якими у перші місяці пандемії найбільше зростання доходів з-поміж усіх підприємств, котрі працевлаштовували громадян України, відбулося саме в середніх фермерських господарствах. І це в ситуації, коли в інших секторах доходи зазвичай падали.
Обсяги робіт у сільському господарстві зростали, на відміну від інших секторів, а тому потрібні були трудові мігранти, і то негайно. Закриті кордони, необхідність проходження карантину і відсутність необхідної для цього інфраструктури найбільше вдарили по польських фермерах.
“У мене окремий невеликий гуртожиток для українських працівників, — зізнається Кароліна, власниця саду поблизу Варшави. — Коли постало питання необхідності проходження карантину, я відокремила для цього частину гуртожитку”.
99% виданих дозволів отримали українці
Хоча початок минулорічного сільськогосподарського сезону відзначався певним хаосом, що його спричинила пандемія, у Польщі була добра законодавча база для швидкого працевлаштування трудових мігрантів. Це, в принципі, і врятувало польських аграріїв, а урядові дозволило гнучко реагувати на виклики.
Від 2018 року в польському законодавстві діє максимально спрощена форма дозволу на сезонну роботу (дозвіл на працевлаштування типу S).
Під сезонним працевлаштуванням розуміється робота, що виконується упродовж не більш ніж 9 місяців протягом календарного року. Заявку на такий дозвіл подає працедавець, її розгляд коштує 30 злотих (близька 210 гривень), а термін розгляду становить 7 днів. На основі цього дозволу громадянин України може зробити візу і в’їхати до Польщі.Варто підкреслити, що громадянин України має право розпочати роботу вже наступного дня після подання заявки на дозвіл типу S.
На відміну від звичайного дозволу на працевлаштування, котрий видається тільки на одну конкретну посаду, дозвіл на сезонне працевлаштування передбачає можливість виконання різних робіт в рамках одного господарства, за умови, що зарплатня робітника не буде зменшена (може, втім, бути збільшена). Це дозволяє працедавцеві і працівникові зберігати гнучкість.
Окрім того, громадяни України, у яких закінчується термін працевлаштування у Польщі в рамках декларації про доручення роботи іноземцеві (пол. oświadczenie o powierzeniu pracy cudzoziemcowi) і які все ще перебувають на території Польщі, можуть перейти на дозвіл на сезонне працевлаштування без необхідності повернення на батьківщину на 180 днів, але працюючи виключно на сезонних роботах.
До того ж для громадян України діє спеціальна процедура видачі дозволу на кілька сезонів — максимально до трьох. Якщо працівник захоче приїхати на те саме підприємство наступного року, йому не треба буде подавати заявку на новий дозвіл.
За даними Міністерства розвитку, праці і технології Польщі, у 2020 році було подано 366 тисяч заявок на дозволи типу S — це на 37% більше, ніж у 2019 році. Однак позитивне рішення отримали лише 137 тис. заявок.
Така ситуація була спричинена пандемією та великою кількістю незавершених розглядів справ: сезонні дозволи видавалися не тільки для сільського господарства, але й для готельного і ресторанного бізнесу, котрі закрилися через локдауни.
Структура видачі позитивних рішень (особливо у літні місяці 2020 року) дозволяє стверджувати, що процедура сезонного працевлаштування врятувала сільськогосподарський сектор Польщі.
За даними Міністерства розвитку, праці і технології Польщі, у 2020 році найчисленнішою групою працівників із дозволами на сезонну роботу були громадяни України (загалом 99% усіх виданих дозволів), переважали жінки — 61% — та особи віком від 25 до 54 років.
Чоловіки, які отримали дозвіл на сезонну роботу в 2020 році, були переважно у віці 25-34 років, а серед жінок переважали віком 35-44 роки.
Що цікаво, працевлаштовані на сезонних роботах іноземці найчастіше працювали строком до 90 днів (аж 71%), звідси можна зробити висновок, що громадяни України перетинали кордон на підставі безвізового руху. Це дозволило фермерам відносно швидко залучати працівників, а для громадян України це стало однією з цікавих можливостей працевлаштування в ЄС.
41-річна Наталія Нагірна зі Львова, яка до пандемії працювала барменом, вирішила приїхати на заробітки на польській фермі. “Під час пандемії це був один з небагатьох варіантів працевлаштування за кордоном”, — наголошує вона.
Лідер зростання зарплат
Утім, сезон пандемії підвищив вартість пошуку нових працівників для сільськогосподарського сектора.
Відсутність необхідної кількості бажаючих працювати змусив фермерів збільшувати зарплатню працівникам.
За даними Головного статистичного управління Польщі за минулий рік, серед традиційних для українських трудових мігрантів галузей працевлаштування найвищі середні заробітки були саме в сільському господарстві.
Львів’янка Наталя підтверджує статистичні дані: за місяць вона заробляє від 25-30 тисяч гривень чистими, у той час як на Батьківщині її зарплатня становила б близько 8 тисяч гривень.
Буде потрібно ще більше працівників
Чергова важлива для польського сільськогосподарського сектора подія — це зміна пріоритетів Спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу (Common Agricultural Policy) після 2020 року.
Через цей механізм розподіляється левова частина дотацій ЄС, а Польща є одним із найбільших отримувачів.
Євросоюз робить акцент на охороні довкілля та клімату, через модернізацію та сприяння інноваціям у сільському господарстві та сільській місцевості загалом.
Польща щойно закінчила консультації щодо своєї версії сільськогосподарської стратегії — на найголовніший парадокс вказав Інститут економіки сільського господарства і харчової промисловості. Від 1995 року витрати на оплату праці в економіці Польщі загалом зросли у шість з половиною разів, більш ніж утричі зросли видатки фермерів на кошти виробництва, водночас ціни продажу сільськогосподарської продукції збільшилися лише у 2,47 раза. “Ці тенденції призвели до зниження рентабельності сільськогосподарського виробництва.
У цій ситуації фермер, який хоче отримати пропорційний дохід від господарства, повинен підвищити економічну ефективність власної праці”, — вказується в дослідженні.
Відтак сільськогосподарська стратегія Польщі на 2021-2027 роки найімовірніше посилить процес укрупнення сільськогосподарського виробництва у великих, спеціалізованих та механізованих висококомерційних господарствах.
Модель такого господарювання функціонує в Західній Європі та США й Канаді, і Польща також йде в цьому напрямку, хоча ще десятиліття тому кожне друге польське господарство займало менше 5 га, мало дороге та слабко механізоване виробництво.
Переорієнтування й укрупнення ферм означатиме також збільшення зайнятості у сільському господарстві, а отже, ще більшу потребу в трудових мігрантах з України.
Сільське господарство — знову привабливий напрямок для мігрантів
До 2014 року значна частина трудових мігрантів з України у Польщі була зайнята в сільському господарстві.
За даними Нацбанку Польщі, до 2014 року більше половини поданих працедавцями заявок на спрощену форму працевлаштування українців було власне з аграрного сектора.Утім, від 2015 року, відколи розмір міграції з України до Польщі збільшився на кілька порядків, роль сільського господарства зменшується.
Відтоді трудові мігранти частіше почали приїжджати з промислових районів України, з кваліфікаціями у виробництві. Тим часом у аграрному секторі традиційно працювали мешканці сільської місцевості з найближчих до кордону з Польщею Галичини, Волині й Закарпаття.
Згідно з дослідженням “Працівник з України — між Польщею і Німеччиною“, проведеним Групою EWL та Варшавським університетом у 2019 році, громадяни України, які приїхали до Польщі з метою працевлаштування, найчастіше працювали у промисловому виробництві. Цю галузь польської економіки назвали 40% респондентів.
Сільське господарство тоді опинилося на четвертому місці (8%), пропускаючи вперед логістику та будівництво.
Аграрний сектор був місцем першого працевлаштування для новачків, підтверджує Нацбанк Польщі. “За соціально-демографічними характеристиками іммігранти, які працюють у сільському господарстві, відрізняються від людей, працевлаштованих в агломераціях. Частіше це чоловіки з невеликих міст та сіл із нижчим рівнем освіти”, — читаємо в дослідженні 2016 року.
Проте і це змінюється.
28-річний Олексій Слободяник з Кропивниччини має вищу юридичну освіту, він також не новачок у трудовій міграції, досі працював у Німеччині. Проте приїхав працювати до Польщі на підприємство, що займається сушінням фруктів. Для нього головним стимулом міграції був фінансовий чинник. “Заробити вдалося вдвічі більше, ніж в Україні”, — підкреслює він. Водночас працевлаштування допомогло йому вивчити додаткову мову, польську.За останні роки польське село і аграрний сектор знову притягують мігрантів з України.
Найголовнішим чинником цього є спричинене пандемією підвищення заробітків у цій галузі, тоді як заробітки в інших секторах економіки, якщо й не зменшувалися, то просто заморозилися.
Інший чинник: сільськогосподарське виробництво не закривається через локдауни, що гарантує стабільність працевлаштування. У сезон можна також непогано заробити завдяки понаднормовим годинам та роботі у вихідні і свята, що вище оплачується.
До цього додається очікувана трансформація польського сільського господарства, котра допоможе розвинути середні й великі ферми, а отже, це означає ще більшу потребу в працівниках.
І наостанок, конкуренція за трудових мігрантів принесе громадянам України можливість здобуття ще вищого заробітку в сільському господарстві, яке протягом останніх років стало галуззю польської економіки з високими зарплатами.
Саме цим працевлаштування в аграрному секторі в Польщі приваблює нові групи мігрантів з України: людей більш освічених та молодших, ніж ще кілька років тому.
